Патерналізм-авторитаризм неминуче обертається десуб’ектізаціей, що особливо виразно виявляється у нас в РФ в путінщини, але придушити низову суб’єктність не вдається до кінця, і вона повстає, як тільки її вітальність-пасіонарність і відповідно здатність до самоорганізації перевершить деякий «стартовий» поріг. Однак якщо низова суб’єктність не змогла самоорганізуватися до деякого “критичного” рівня, то вона майже неминуче поступається ініціативу, і на передній план виходять інші сили, звичайно недосуб’ектізірованние в бідних суспільствах або недоетатізірованние (лівацько-анархічні) в багатих. Наприклад, дюжина китайських суб’ектніков-орговиків, які згуртувалися 21 серпня 1905 в Токіо навколо «батька нації» Сунь Ятсена (Об’єднаний союз Тунменхой, зародок майбутньої Національної партії Гоміньдан), не тільки ініціювала сучасну китайську націю, але вже через 6 років здійснила суб’єктно-модернізаційну Сіньхайська революція в чотирьохсотмільйонне Китаї. Але сил у китайських суб’ектніков не вистачило, щоб оволодіти усіма ключовими важелями управління величезною країною і розставити на вирішальних постах своїх людей, і довелося піти на угоду з китайськими військовими на чолі з Юань Шика, який швидко узурпував владу і відправив Сунь Ятсена знову у вигнання. Подальший болісний шлях Китайської Революції, що розтягнулася майже на все ХХ століття, добре відомий, а справедлива для всіх революцій, включаючи арабські, мораль така – організаційне ядро низової суб’єктності має розподілити свої структури-щупальці по всіх територіях і по всіх галузях.
Приклад повстання низової суб’єктності в багатих суспільствах – Студентська революція 1968 року або нинішнє антиглобалістський рух, включаючи кампанію «Захопити Уолл-стріт». Немає ні суворої організації, ні виразної ідеології, а є обурення проти несправедливості в соціально-економічних та міжнародних відносинах. На жаль, самовіддані зусилля праведних, але недоорганізованних громадян призводять до деякого хаосу, і в утворюється каламутній воді ловлять рибку влади і знімають пінку багатства якісь політикани і шахраї, і несправедливість знову починає правити бал, іноді посилюючи. Події 1991 року в СРСР або «помаранчева ревоюція» в Україну добре ілюструють це типове оборотничество. Підсумок повстань низової суб’єктності на сучасному Заході не настільки плачевний, але теж часто гнітючий.
Вдало здійснили Жовтневу революцію більшовики на чолі з Володимиром Іллічем Леніним, їм вдалося розкидати передусім інших пасіонарних революціонерів-конкурентів і заодно слабкі сили недопассіонарізірованной контрреволюції завдяки встановленню жорсткої «диктатури пролетаріату» (природно, «пролетаріату» у нових органах влади кіт наплакав, а рішення приймалися прорвалися до важелів низовими суб’ектнікамі). Ленінський організаційний досвід дуже повчальний, його варто використовувати при здійсненні сучасних суб’єктно-модернізаційних революцій, а «диктатуру пролетаріату» слід втілити в «диктатуру суб’єктності», без якої не можна придушити десуб’ектізаторов і досуб’ектность. Інакше неможливо впоратися з асоціальними елементами, всякими садистами-насильниками, злочинцями, корупціонерами, мародерами, дармоїдами і т. д. і т. п. На жаль, так влаштований світ, і без розумного революційного насильства не вдасться навести навіть елементарний порядок.
«Диктатура суб’єктності», необхідна для закріплення нового суб’єктного порядку і для модернізаційного ривка, передбачає не якийсь новий тоталітаризм і навіть не нову теократію, а максималістських демократію, що зростає з життєвих інтересів економічно-самодостатнього суб’ектніка. Деяким прообразом є Женева при Кальвіна, а ще краще – протестантські громади, що облаштували Північну Америку. Правовірне держава нагадує також первинну мусульманську умму, засновану пророком Мухаммедом. Інші аналогії – військові демократії давнину, лицарських орденів, суфійських братств, сіоністських громад Палестини і т. д. Основа основ – самоорганізація низової суб’єктності, яка полегшується розвитком сучасних ІТ-комунікацій. Проте досвід арабських революцій показує, що за допомогою соціальних Інтернет-мереж можна організувати перший спалах революції, але ці мережі працюють по площах, тоді як ефективніше адресна робота самоорганізації, коли орговик-член Інтернет-спільноти курирує певні території і галузі і робить на них систематичне вплив і збирає-згуртовує прихильників навколо суб’єктно-модернізаційного проекту. Ідеальним засобом для такої роботи в глобальному, локальному і мікролокальних масштабах представляється інформаційно-пошуковий універсальний панмоніторінг країн, регіонів, персон і організацій Панлог.
Пройшли вибори в Тунісі, і перемогли не модернізатори-суб’ектнікі, а традиціоналісти-ісламісти. У бідних суспільствах іншого годі й чекати – досуб’ектному більшості зрозуміліше досуб’ектно-традиціоналістські гасла-заклики. Демократія доречна там, де низовий суб’єктності належить контрольний пакет акцій. Ясно, що демократія – не для жебраків. Хіба невідомо, що прямі всенародні вибори в країнах з убогим населенням часто служать знаряддям встановлення шкурницького антинародного режиму? Де досуб’ектнікі – там патерналізм, і порочне коло «злидні-авторитаризм» не розірвуть вмовляння-слова. Урок арабських країн типово-показовий. У Єгипті, як і рівно 100 років тому в Китаї, суб’ектніков відтіснили військові. У Лівії теж навряд чи збережуть суб’ектнікі хоча б блокуючий пакет акцій. Але навіщо ж суб’ектнікам Сходу і Заходу тягати каштан із запалених ними революційного вогню для чорт знає кого? Чи не краще усвідомити свій довгограючий і глобальний по суті суб’єктний інтерес і зрозуміти розклад устремлінь як у бідних, так і в багатих суспільствах і згуртуватися в Суб’єктний Інтернаціонал, озброївшись Панлогом?
Суб’єктність базисна, а не надбудовних, і тому конкретна. На вищому рівні суб’єктності – вища запитування про сенс буття сущого, відповідь на яке дає Права Віра з її серцевиною «рукотворної есхатологією» (Богосаможертвопріношеніе). На середньому рівні суб’єктності – суб’єктна система цінностей з пріоритетом економічної самодостатності та політичної свободи, на нижньому рівні суб’єктності – вимога наділити кожного дієздатного людини після досягнення нею 18 років іменним невідчужуваним майновим сертифікатом (ІНІС), який протягом життя можна використати на придбання землі, житла , акцій, освіта, медпослуг.
Суб’ектнік (вільний) за визначенням не може все життя спокійно сидіти в клітці, нехай навіть його годують на забій. Йому як суб’ектніку потрібна не клітка, а світ і навіть те, що «по той бік» світу. Коли низової суб’ектнік не бачить перспективи в суспільстві-світі, окупованому шкурні «альфа-догом», він має право повстати, нехай навіть з ризиком втратити і ту ситість, яку має, і саме життя. Багато міркувань навколо та біля цих питань, як в пушкінської «Капітанської дочці» – чи не краще триста років харчуватися мертвечиною, ніж три дні впиватися свіжою кров’ю? Мовляв, хіба не затишно жилося під патерналістським крилом якого-небудь Каддафі, навіщо було повставати, що виграли? Пояснює і зводить в систему всі відомі факти про арабські (і взагалі всіх) революціях – поділюване мною суб’єктне розуміння людини, суспільства, історії, політики. Нижче розглянемо різні версії, в тому числі ряду вчених-суспільствознавців і міжнародників з Російської академії наук (РАН). Почнемо з досить-таки обивательського, але показового для масової свідомості діалогу журналістів Володимира Ворсобіна та Сергія Пономарьова та його читацького обговорення – «Бунт ситих» (Комсомольская правда, Москва, 25 жовтня 2011 року, № 159 / 25776 /, стор 10):
«Журналісти« Комсомолки »посперечалися – навіщо лівійському та й іншим народам знадобилася революція, якщо вона з процвітаючої держави перетворила їх країну в територію хаосу, що загрожує скинути своє населення в середньовіччі.
Володимир Ворсобін (політичний оглядач «КП»): – Каддафі-то, звичайно, герой. Воював з імперіалістами до кінця. Шкода тільки, вмирали при цьому не імперіалісти, а самі лівійці з обох сторін.
Сергій Пономарьов (заст. головного редактора, відповідальний секретар «КП»): – Каддафі-то загинув у своїй країні, нікуди не втік. А от скажіть мені, чому убитий співвітчизниками за наводкою заморських радників Патріс Лумумба – це герой, Че Гевара – не просто герой, а символ світової революції. Нарешті, повалений і убитий Сальвадор Альєнде – це теж герой з героїв. А ось Каддафі – це, виявляється, деспот і тиран? Звідки ці навіть не подвійні стандарти, а їх повна відсутність?
Ворсобін: – З усього списку я б залишив Альєнде. Соціал-демократ, не заплямував свої руки кров’ю, він став жертвою військового перевороту. Решту героями зробила радянська пропаганда. Той же Че Гевара, будучи главою Апеляційного суду Куби, не виніс жодного виправдувального вироку, відправивши тисячі на розстріл.
Пономарьов: – А як щодо бессудной націоналізації власності в Чилі часів Альєнде, фактично грабежу власників? Знаєш, Володя, у кожного з героїв є скелети у шафі. До речі, при Каддафі в Лівії ніхто не голодував. Лікарі та медсестри отримували зарплату в кілька разів більше, ніж у нашій «демократичній» Росії і в ще більш демократичних Україна та Молдові. І жінок у паранджі і хіджабах, як в дружніх країнах Заходу Саудівській Аравії, Катарі і т. п., при Каддафі не було … Зараз будуть! Навіть і не сумнівайтеся!
Ворсобін: – Демократія – воля більшості. Якщо проголосують за ісламістів і ті заборонять цілуватися в кіно, це буде демократичним рішенням.
/ МІЙ КОМЕНТАР: Вище – типове обивательська оману. В бідному суспільстві у більшості (тобто в жебраків) немає власної волі, і досуб’ектность голосує так, як зумовлять політтехнологи, які обслуговуються правляча багату меншість /
Пономарьов: – Так я і не сумніваюся в такій суті ліберальної демократії. Але на мене вже краще автократ, який тисне темряву, ніж демократія мракобісів …
Ворсобін: – Чим крутіше герой, тим більше скелетів … А щодо Каддафі – все просто. Бунтують і ситі. До речі, швидше саме вони бунтують. Не можна правити 40 років. Не можна перетворювати країну, де є Інтернет, в монархію. Темрява – поняття суб’єктивне.
Пономарьов: – Володя, ні, темрява – це цілком відчутне. Реальність така, що за дивним «збігом» в тих країнах, які в результаті революцій позбулися диктаторів, що правили по 30 – 40 років, почалися хаос і жах. У Єгипті палять християнські храми і створюють всі умови для зникнення головного доходу – туризму. Про Ірак і Афганістан взагалі помовчу. Тепер Лівія, далі – Сирія. Невже, Володя, ти за таку демократію? Це ж реальна тьма …
Ворсобін: – Це не тьма. Темрява – це коли безвихідь. А тут – дитяча хвороба росту, коли людину звільнили з в’язниці і він по-дурному насолоджується свободою. У 90-ті ми робили те ж саме. Французи після революції взагалі втопили себе в крові … Звільненим буде дуже важко спочатку, і тільки від них залежить, який шлях вони оберуть (тут роль Заходу повинна бути педагогічної, якщо завгодно). Але те, що відбувається в Єгипті і буде в Лівії, а потім в Сирії, – вина тюремника, а не його звільненій жертви. У будь-якому випадку люди не дурні, вони оберуть в результаті нормальну владу. Нехай не відразу.
Пономарьов: – Невже ти думаєш, що зараз, коли епоха Каддафі закінчилася, життя там стане краще і справедливіше? Та нічого подібного! Національне багатство буде захоплено одним з кланів-племен, рівень життя різко впаде, іноземні фахівці розбіжаться. Ну і заради чого тоді тисячі жертв? Заради змінюваності перших осіб, від чого нікому не холодно не жарко?
Ворсобін: – Від змінюваності осіб – холодно і жарко! Це визначає практично все. Це вершина піраміди, риб’яча голова, яка загниває від незмінності. Сергію, у нас з тобою саме в цьому фундаментальному пункті розбіжності. Свободу не можна замінити хлібом. Надовго не можна.
Якщо дитину з дитбудинку випускати на волю, то, звичайно, є ризик отримати нещасну людину. Але це ж не означає, що всіх треба до старості тримати в дитячому саду під опікою Головного Каддафі. Уяви, що ти перед своїм подорослішим дитиною ставиш умова – їжа, але ніякої самостійності.
Пономарьов: – Володя, ти ось до Єгипту раніше відпочивати їздив спокійненько і диктатура Мубарака була тобі по фіг. А зараз, коли там церкви палять, ти в Каїр поїдеш? Не поїдеш! А там адже демократія перемогла …
Ворсобін: – Так зараз переможуть ісламісти, але вони отримають опозицію. І якщо узурпують владу – їх знову діставати НАТО буде.
Пономарьов: – Володя, як наївно, проте! А що ж найперших ворогів демократії і виборності, абсолютних монархів той же НАТО не чіпає, а навпаки, тримає за кращих коріфанов? У першу чергу саудитів. Та й Пакистан … Може, справа не в демократії, а в користі?
Ворсобін: – Не можна заморозити, зупинити історію тільки тому, що боїшся змін. Час – річка, а не болото. Погано це чи добре, але це змінити не можна.
Пономарьов: – І куди ж, Володю, привела киргизька революція? Навіщо вона потрібна, якщо не може нагодувати свій народ, дати йому роботу, а призводить лише до змінюваності при владі одного клану на інший? Так, я за консервацію і еволюцію, тому що в студентські роки бував і у Фрунзе (зараз – Бішкек), і на Іссик-Кулі, так от – це була квітуча країна. А зараз вона перетворилася на смітник. Якщо Акаєв, вчений-математик і людина з європейським рівнем мислення, хоч якось стримував дикість, то зараз все це виплеснулося на вулиці міст. Ось і вся Аульський демократія.
Ворсобін: – Революція не годує, вона трапляється вимушено, як перитоніт у хворого. Можна довго кричати, що ти проти перитоніту, але краще замінити ідіота лікаря, який замість лікування затикає тобі рот.
Пономарьов: – Революцію роблять ідеалісти, а її плодами користуються негідники … Весь світ насильства ми зруйнуємо до основанья, а затем … А потім було ще більше насильства, розрухи … Мені не віриш, спитай пенсіонерку, стало їй краще жити після російських революцій 90-х? Або киргиза-гастарбайтера: чого це він рвонув з коханою і теплою батьківщини? ..
Ворсобін: – А що мені пенсіонерку питати? Мені стало краще жити. Революція – це як розлучення – так, погано, і не факт, що буде краще. Але без нього ніяк. На порожньому місці революцій не буває, а славити Каддафі – значить розписуватися в інфантильності. Тому народ у нас і горює по Каддафі – мені часом здається, він не хоче розвитку.
Пономарьов: – Ну зрозуміло, навіщо думати про пенсіонерці та інше бидло – вона ж нічого не розуміє в анчоуса і фуа-гра … Вона просто не знає, що це називається анчоусів …».
Баба Ганна:
Стандартна по теперішніх часах ситуація – мужик мочиться на вулиці. Виходить, що вирішуючи свій внутрішній конфлікт – він створює зовнішній.
900:
Так, здорово ведеться весь світ, на це туманне поняття-демократія, вкладене в голови америкоса, що знають точно свій шкурний інтерес в усьому. Ніде її немає, ні в Америці, ні в Європі, але все з розумними обличчями розмірковують про неї. На словах одне, в житті – інше. А в Лівій прийшли інші сили, на відміну від Каддафі, що можуть запропонувати тільки хаос, тому як самі не знають як правити.
Protey69:
Шаріат, демократія, голод, ситість, свобода, в’язниця …. Ви про що, взагалі?
Лівія була незалежною державою, в якій був порядок. Тепер вона залежна територія, на якій хаос.
Залежність – інтерес НАТО зовні.
Хаос – інтерес відморозків всередині.
Всі задоволені.
Думка інших їм НЕ цікаво.
Реаліст:
Світовий жандарм розділив лівійське бидло по племенам, випустив, щоб прибрати єдина перешкода до нафти – Каддафі – і знімає пінки. Причому тут “демократія” або “недемократів”? Навпаки, у всіх мусульманських країнах скидають цивілізовані системи, щоб привести до влади ісламських фундаменталістів. Мракобісами легше управляти.
Named:
А самі журналісти хотіли б жити з довічними лідером? Це як кішка сита і нічого їй не треба. Адже це загроза національній безпеці. Диктатор може приймати закони які шкодять країні. Скажімо віддати в руки іноземців всю нафтовидобуток. Без здорової критики, викривань влади не буде нормальної держави.
Briks:
Дві Кореї хороший приклад. На жаль у нас багато ще згорьованих по Каддафі, можливо це рабська психологія.
Олександр:
якось тупо обговорюють … перша революція була в Ірані – резутьтат ми знаємо …. у всіх цих країнах буде повторення
Гість:
Ворсобін: “А що мені пенсіонерку питати? Мені стало краще жити.” У мене теж є знайомий, який говорить: “Зате тепер я спокійно, без черги, можу випити кухоль пива!” Заради цього, звичайно коштувало затівати революцію в 90-х. Втрачено всі соціальні завоювання: безкоштовне житло, освіта, медицина. Зруйнована економіка, наука, культура. З’явилися безграмотні, безпритульні, наркомани, педофіли … Люди шоубізнесу отримують величезні гроші, а інженери, вчені, лікарі … ледве зводять кінці з кінцями … Это не революция, а деградация, все это уже было при царе-батюшке, а то и лучше (педофилов и наркоманов не было)
гм:
точно сказано-у нас инфантильный народ, вот и горюет о Каддафи, типа он всех сытно кормил и деньги раздавал. Самим бы так хотелось под вождем жить. А условие – не выступать против несменяемой власти, наших рабов не тяготит
Woman:
Если бы руководители больше думали как построить гражданское общество, а не удержаться у власти на n-ый срок – революций было бы меньше. НЕ БОЛЬШЕ 2 СРОКОВ – один из рецептов против революций!
Пётр из Питера:
О демократии по-западному. Посмотрите даже на официальные списки (не говоря о неофициальных) самой влиятельной тысячи человек стран западной демократии сегодня, 50 лет назад,100лет,150. Одни и те же семейства. Политические приказчики меняются, система остаётся неизменной. Конечно, свежая кровь вливается, но костяк – остаётся старым. Если бы от выборов что-то зависило важное, их бы не было. Ну что же, на Западе у верхов многовековые традиции и знание тонкостей управления низами и сохранения преемственности традиций верхов, особенно в англо-саксонских странах ( как бы выборная демократия и постоянная смена политических лиц относится к одной из них). Юных англичан из семейств высшего круга, наверное, учили Маккиавелли , Лебону и подобным (а у нас догматически смеси открытий, иллюзий и заблуждений марксизма-ленинизма). Поэтому, несмотря на природный антагонизм классовых интересов, низы обществ тех же англо-саксов в последние века им особых проблем не доставили.
Rem:
Хотя у режима Каддафи были и признаки исламской страны, к примеру запрет алкоголя, но в целом режим был скорее светским. Чем конечно недовольны радикальные исламисты. Та же Аль Кайеда открыто заявляла, что изначальные бунты, после жёсткого разгона которых Запад и получил повод для нападения, организовали именно они.
Почувствуйте прелесть этой ситуации, США объявляет Аль Кайеду и исламистов врагом номер один, но при этом выступает в Ливии на их же стороне. И результат очевиден, новое правительство говорит, что законы новой Ливии будут основываться во многом на шариате. Всё, цивилизованное современное светское государство уничтожено, добро пожаловать к средневековью и религиозному фанатизму.
Искандер:
Самое грустное, даже не то, что к власти придут исламисты, а то, что они придут к власти демократическим путем. А для тех, кто не знает или забыл историю, напомню – Гитлер сначала тоже вполне демократически выиграл выборы в рейхстаг. Что было дальше – напомнить, или сами догадаетесь?
Россиянка:
Просто Каддафи сотрудничал с Россией, а от Запада был независимым. Правящие элиты Европы и Америки настолько нас ненавидят, что готовы допустить приход исламистов, нежели у какой-то страны в этом регионе будут хорошие отношения с Россией.
Vero:
Что плохого в потреблении и застое. Америка, Канада, Австралия, Новая Зеландия и др. уже сотни лет в застое и потреблении. Люди уверены в завтрешнем дне , сыты, образованы, у них всё есть для себя и для детей. Законы правильные и правильно работают и люди их соблюдают, даже на дорогах (кто бывал там понимают о чём я говорю). Вот и революций нет, от добра добра умные люди не ищут. Умные ребята и дома всё обустроили и ещё и рыбку в мутной воде революций у соседей умудряются натаскать себе на стол для потребления. У арабов один только умный был Каддафи ,хотя тоже не совсем, тоже в прошлом революционер. Кто выбрал революцию-от неё и погиб.
Читатель:
А ещё в Ливии Ценральный банк был ГОСУДАРСТВЕННЫМ! то бишь не частным , как в странах с демократиями. Только одно это является смертельным приговором стране .
Кстати : в России гос.банк перестал существовать в 1992 году.
РТ:
В Ливии множество молодых мужчин с энтузиазмом отмечают победу над Каддафи и введение законов Шариата с многожёнством. Они, дубиноголовые, не понимают, что богатые будут иметь 5 жён, а на них женщин не останется.
Ддт:
При чем здесь ливийский народ. Эта “революция”, а точнее сказать, антигосударственный мятеж, направлялись из-за рубежа, и делали его руками абсолютного меньшинства населения.
Елена:
“Да, я за консервацию и эволюцию” – но ведь это взаимоисключающие вещи! Вот такими подменами понятий и правит ваш путин
Косточка:
Призрак Муамара Каддафи еще долго будет взирать на новую Ливию – свободную, но разграбленную.
——————————-
Нашли о чем сострадать. Вспомните как мерикосы подняли свободную, но разграбленную ФРГ. Так что Ливию им поднять на раз-два, тем более, что аборигенам есть чем расплачиваться. В Ливии через 3 года ВВП будет в полтора раза выше нашего. Не лучше-ли воззреть на Россию, свободную до безобразия, разграбленную до нищеты,с наследственной узурпацией власти и повальным пьянством.
Андрей:
“Свобода, как осознанная необходимость”, “Анархия – мать порядка” – все это в какой-то мере справедливо только для высокоразвитых и объективно дозревших до этого обществ. Арабский мир дик (надеюсь это утверждение не у кого не вызывает возражений), а все революции там спровоцированны из вне теми, кто пользуется глупостью арабской толпы. Каддафи-то и правил 40 лет, потому, что был идеален для арабов. Но ливийцы перестали ценить благополучие, привыкли к нему, как к чему-то само собой разумеющемуся. Чтож… впереди у них десятилетия “нескучных” войн, голода, нищеты и деградации под властью западного капитала.
Protey69:
“…Нельзя править 40 лет…” Практика показывает, что ещё как можно… если ты “”ИХ” сукин сын”. Или если кругом вода /Куба?/ и от хаоса, порождённого неосмотрительностью народа, этому же самому народу бежать куда-то из страны будет проблематично. Или если не позволять слишком размножаться отмороженным, готовым помогать интервентам за посул тридцати серебреников, давить их поголовно в зародыше без сантиментов.
Aleksej:
демократия существует, хотя бы в той же Германии. каждый немец идет голосовать потому-что знает – ЕГО голос имеет значение. Самое главное в демократии – отсутствие беззaкония. a быть сытым не значит быть свободным. в россии какой нибудь понт (ранее мент) или влиятельный чиновник может что угодно сделать с “простым” (“сытым”) человеком. вот это страшно.
Ннм:
Дело в том, что уже создано правило “нет диктатуре” это понимают даже коммунисты Китая и через 10 лет у них происходит полная “смена караула” и любой правитель, который этого не понимает рискует своей страной и народом в угоду своим интересам Ответить
•Coca Cola:
25.10.2011, 9:47Это когда это Ливия была процветающим государством? Надо же такую глупость написать, невежды.
Махмут:
Главной силой революций, как и прочей мерзости нашего мира является ЗАВИСТЬ. Человек может жить ” в полном шоколаде”, но при этом испытывать немыслимые страдания от того, что его окружающие живут не хуже и поэтому ему никто не завидует. И тогда он готов к самопожертвованию, добровольно лишиться всех благ, лишь бы тот “Гад” который сидит у власти 40 лет был свергнут или убит. Люди стремятся к богатству не для того, чтобы быть сытыми, а для удовлетворения своего тщеславия. Ради зависти окружающих они готовы стать нищими и даже быть убитыми. Парадокс в том, что в кап. стране счастливы 10% за счёт остальных 90% завистников. А в процветающей Джамахерии не счастлив никто. И пока сущность человека такова, бесовщину не победить.
Гість:
Революция — это лекарство против морщин и маразма. Не факт, что после революции все пойдет ok. Но если, допустим, правящая элита в России порулит страною еще лет так 25 со своей коррупцией и беспределом, то дети тех, кто на этом форуме против революции возьмутся за оружие. А в это время через 25 лет ливийцы будут также обсуждать на форумах и что это русским не живется в такой прекрасной стране как Россия с такой замечательной элитой, которая делает все для русских. И как это объяснить тогда ливийцам?
Пётр:
Не бывает просто “демократии”, просто “воли большинства”. На родине демократии – в древних Афинах 30 тыс. граждан демократически решали, как им подавлять 300 тыс. рабов. В оплоте демократии – США – демократическая партия была партией рабовладельцев и отстаивала свое право на рабовладение с оружием в руках. А при Каддафи в “народных комитетах” любой ливиец имел больше возможностей для политического самовыражения, чем житель развитых стран. Ошибка Каддафи в другом.
Аня:
А я думаю,это Каддафи виноват в том, что происходит сейчас в Ливии. Если он был таким самоотверженным и справедливым политиком,ну что ему стоило самому передать власть выборным органам. Ведь время не стоит на месте – диктатура неустойчива. Социум развивается, как не тормози. Да, после диктатуры гражданское общество сразу возникнуть не может, и что сейчас начнется в Ливии, предсказать трудно. Но виновен в этом опять же Каддафи. И опять надежда одна на внешние силы, которые не должны допустить прихода к власти радикального ислама .
Сарданапал:
Что касается России: Пока в магазинах полным-полно водки и крашеной колбасы из сои, никакой революции у нас не будет, даже если Вождь будет сидеть в кресле до сдоху. Раньше тоже кричали “банду ельцина под суд”, ну и что, схватили? Как сидела, так и сидит, и дальше будет сидеть.
Ketsal:
То ли тупость, то ли фарисейство…о каких детских болезнях роста можно говорить применительно к исламским фанатикам, дорвавшимся до власти? О какой “оппозиции” им можно говорить? Наглядный пример – Афганистан: ушли советские войска, всё, некому мешать, давайте, стройте “демократическое общество”. Чем всё кончилось? Передрались между собой, кончилось талибами. Вы себе представляете муллу Омара, вежливо дискутирующего с противником шариата? Ну и буйная у вас фантазия, право слово! Египет: сбросили Мубарака. Свобода! И что? Передралсь между собой, на горизонте – “Братья мусульмане” – светочи демократии и человеколюбия! Вам не нравились “диктаторские” светские режимы в подбрюшье Европы? Получайте теократии там же. И не стоит парить в маниловщине – мечтах о грядущей демократии в странах Магриба…
Валентина:
Сергей Пономарев, так, может, и вы уж заодно объясните, чего это из “цветущей”, “сытой” Ливии их тысячами перло на Персидский залив, Мальту. И тоже семьями, кстати.. Самую грязную работу в ОАЭ делали даже не пакисы с бангладешцами, а ливийские мигранты. Лишь бы домой в “ливийский рай” не депортировали. На утлых суденышках толпами приставали к берегам Мальты и тут же разбегались, как тараканы. Убирали мусор, чистили туалеты, лишь бы не домой. Или это какие-то неправильные ливийцы? “Правильные” сидели дома и славили этого вора Каддафи? Почему он не сделал Ливию Дубаем? Почему его сыновья и прочая родня занимали в стране руководящие посты? Слава богу, прижали всю эту мерзкую шайку. Автора тоже можно понять: у самих в россии такой же каддафи сидит..
Сергей Пономарев:
Дорогая Валентина, а Вы случаем не попутали ливийцев с ливанцами ( шиитами и суннитами), с палестинцами, суданцами и марокканцами (далее – по списку)?
Бишкек:
“Если Акаев, ученый-математик и человек с европейским уровнем мышления, хоть как-то сдерживал дикость, то сейчас все это выплеснулось на улицы городов. Вот и вся аульская демократия.” Таким вот макаром пытаетесь ставить диагнозы больному находясь от него за несколько тысяч км… Только, (ваш уже) Акаев с “европейским уровнем мышления” хуже аульского мародера разграбил страну, развалил все отрасли,продавал за копейку наши земли. всего не перечислить.
Сергей Пономарев:
Уважаемый читатель из Бишкека! Тогда объясните если не мне, то хотя бы себе, почему при Акаеве в стране было спокойствие и относительно невысокий уровень эмиграции, а при Бакиеве и теперь Отунбаевой толпы людей ринулись из такой демократической Киргизии – в Москве, например, киргизов-гастарбайтеров сейчас больше, чем в каком-нибудь киргизском городе. Чего они не только сами бегут, но и свои семьи перетаскивают из такой свободной и демократической страны. Может быть, Вы объясните, каким это образом в стране победившей демократии стала возможной самая натуральная резня с сотнями, а то и тысячами жертв среди киргизов и этнических узбеков. Как дикие конники из аулов и совершенно деклассированные элементы грабили магазины, мародерствовали и поджигали дома… Я уж не говорю, что из страны победившей демократии тысячами бегут, побросав квартиры и имущество, русские, которые здесь жили поколениями…
опять:
Сколько раз пыталась читать Восорбина, всегда у меня вызывает неприятие, не мой журналист! Пономарёв, напротив, заставляет думать, с ним если не согласишься сегодня, завтра жизнь подсовывает доказательства его правоты. (Уже несколько лет это отмечаю.) Этот диалог, я думаю, они просто разыграли для нас, читателей. Хорошо получилось.
Виктор:
Даешь пожизненное президентство Путину! Быстро у нас народ забыл, “Ху из Путин”. Он просто счастливчик, такого периода не было и вряд ли когда повторится, чтоб нефть (основа нашего бюджета) «перла и перла» с10 до кажется 140 баксов. Красивые слова про «стабильность и мирное развитие» заводят тупо в тупик. Реальная политическая конкуренция вот путь к развитию. Очень наглядный пример двух Корей. Так куда мы пойдем??? Наша власть трусовата, тогда не допустили Касьнова, сейчас Прохорова. Они бы конечно не победили, но они бы точно заставили Власть отвечать на неудобные вопросы. А мы бы послушали и подумали.
Gostya:
Спасибо С. Пономареву и Rem-у! Абсолютно правильно все изложили. До демократии надо сначала дорасти ментально, культурно и технически. А пока что получается полный <…>: экс-цветущий Ирак в руинах (но зато ура! в полной демократии!), экс-светские и экс-цветушие Египет и Ливия в руинах и на пути к тотальной и глубокой “шариатизации”, Сирия на очереди. Даже вполне светская Турция потихоньку сползает в исламиский стиль жизни. И вот так потихоньку, при поддержке Запада шариат завоюет мир! Да, воистину Аллах Акбар!
Олег:
А в чем в той же Ливии, пардон, можно углядеть революцию? США и Европа за деньги нашли подрывные элементы внутри страны, которые есть везде, а потом за деньги нашли наемников. Дальше в ход пошли частные армии – окультуренный вариант тех-же наемников, спец. подразделения, просто войска “коалиции”. Название “революция” всего лишь мем для запудривания мозгов, часть идеологического обеспечения развязанной Западом войны. Из того же ряда, что и прочие современные, универсальные ярлыки вроде “демократии”, “либерализма”, “фашизма”, “терроризма” и т.п. Которые широко используются в пропаганде, но, в большинстве случаев, редко соответствуют действительности.
Guest:
увы г-ну Ворсобину никак не понять, что в современной демократии выбора НЕТ.. Выбор между Буш/Обама, Меркель/Шредер, Путин/Медведев, Елизавета2/парламент – это отсутствие выбора! русский народ совершенно верно отразил сущность современной демократии в пословице “голосуй не голосуй все равно получишь …(ничего)”. устраивать революцию ради того чтобы получить возможность якобы выбора – это верх либердемшизы, лишенный любой разумной логики. специально для таких людей Достоевский написал “Бесы”, “Преступление и наказание”. Миром сейчас правит золотой телец, конкретные “головы” на местах не суть важны..
protey69:
“…Успешно сотрудничал Каддафи с Западом, пожимал руки Саркози, Берлускони…”
СССР тоже сотрудничал с Западом… пока агенты влияния Запада не разложили и не взорвали СССР изнутри. И рукопожатий было – завались.
Но сотрудничать и прогибаться – разные вещи. Западу нужно именно второе. Ему нужна неограниченно растущая неограниченная халява за чужой счёт. Только так можно неограниченно обогащаться проедая больше, чем производишь с растущим разрывом.
Юрий:
Как писал классик, всякая Джамахирия лишь тогда чего-нибудь стоит, если умеет защищаться. Сорок лет не хватило стране, чтобы модернизороваться, вырастить собственные национальные кадры, которые овладев передовой техникой решат все. Тупо проели нефтяные доходы. Мы, впрочем, за 20 лет уже прошли половину пути.
Мурзик:
Демократия – власть толпы (Платон). Платон сравнивает демократию с кораблем, на котором власть захватили матросы, изгнав своего кормчего. Победители веселятся, бражничают и поручают управление кораблем всякому, кто способен взять над ними верх посредством силы или хитрости. Им и в голову не приходит, что настоящим кормчим может стать только тот, кто обладает специальными знаниями, как то: о звездах, о ветрах, о морских течениях и т.д. Любой высокопарный и пустой болтун кажется им ввиду их невежества и легковерия более достойным быть кормчим, чем действительный мастер этого дела. При демократии граждане перестают почитать законы, как писаные, так и неписаные, повсюду распространены потребительство, крайнее отчуждение друг от друга, эгоизм; заканчивается же все это тем, что крайняя свобода оборачивается крайним рабством; произвол толпы переходит в произвол одного, демократия превращается в свою диалектическую противоположность – тиранию. Платон в 8 книге “Государства”
Влад:
Вот только не надо врать. Успешно сотрудничал Каддафи с Западом, пожимал руки Саркози, Берлускони. Один из сыновей Каддафи приглашал певичку Мэрай Керри спеть четыре песенки за миллион долларов. Другой сынок напился и избил горничных в Швейцарии, дошло до международного скандала. Не надо изображать Каддафи как верного друга России. Как только СССР развалился, Каддафи забыл заплатить долг в 4 млрд долларов и кинулся дружить с Западом. Так что продажным “другом” России он был.
Косточка:
Никак не пойму, почему всех так волнует Ливия, а не собственная страна? Неужели не ясно, что Россия уверенно движется по пути Ливии? И финал движения будет точно таким же, только вместо пустыни будет тундра. (Продолжение следует)
![[Info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=87.1){kind=small}
vzhukov в Лайфхак: як не стояти в черзі в Макдональдсі
