Перш ніж говорити про патріотизм, необхідно чітко визначитися з самим
значенням цього слова. Справа в тому, що в даний час відбувається активна підміна певних, усталених у свідомості, в моральних принципах людей значень деяких слів, тих слів, які по праву визначали моральну і духовну чистоту народу. Відомо, що деякі ужиткові слова в процесі розвитку суспільства під впливом політичної, а також побутової ситуації нівелюються або трапляється, змінюють своє значення на протилежне. І дуже часто ця заміна характеризує моральний і духовний стан суспільства.
Як приклад можна привести наступну заміну: ще недавно слова “діляга” і “ділова людина” мали визначення активного, безпринципного людини, що має за мету особисте збагачення всупереч моральним і етичним законам суспільства. Іншими словами це були синоніми слова пройдисвіт, злодій, злочинець. Зараз же поняття “ділова людина” стало позитивним і визначає активного фінансового, політичного чи іншого діяча що домагається в житті певних соціальних і матеріальних висот. Іншими словами людина з подібним визначенням стає прикладом для наслідування.
нівельовано слово Зрадник. З самого негативного значення воно фактично вже стало нейтральним. Що можна зраджувати, якщо нівельовані слова Батьківщина, Спорідненість, Честь, Совість, Обов’язок і т.д.
Форми політичної та соціально-економічного підвалини будь-якої держави, його зовнішня і внутрішня політика формує не тільки світогляд громадян держави, спрямованість і мета їх діяльності, умови їх життя, а й формує образи “героїв”, на яких рівняються, до яких “підтягується” більшість громадян держави. І, перш за все, з позиції державної політики формуються образи тих “героїв”, які є його представниками та захисниками.
Нові часи народжують і нових героїв. У цій істині закладена мудрість десятків і сотень поколінь. Ще зовсім недавно героями для більшості людей в колишньому СРСР були Стаханов і “стаханівський рух” – передовики виробництва, герой війни – Олександр Матросов, що закрила грудьми амбразуру ворожого ДЗОТ і Юрій Гагарін – перша людина в космосі і ще тисячі людей, чиє життя і подвиги яких були образами для наслідування. Людей, які не жалевшіх і не щадівшіх себе в ім’я захисту і процвітання батьківщини. Про них співали пісні, створювалися фільми і писалися книги.
Про кого ж зараз співають пісні, створюють фільми і пишуть книги? Життєві приклади яких людей формує образ сучасного “героя”? Досить відкрити газету або включити телевізор, щоб побачити їх. Колишніх бандитів, злочинців, корумпованих представників закону, шахраїв, авантюристів, які стали в нових соціально-економічних умовах депутатами різних рівнів, великими підприємцями, бізнесменами – “академіками” невідомих або маловідомих академій. І в цій когорті особливо виділяються люди, що проявляють себе лідерами патріотичного чи національного руху. І якщо перші з перерахованих формують для наслідування жадібних до влади і грошей, річних переступити через загальнолюдську мораль і принципи “героїв”, цим стверджуючи образ корумпованого, а то і злочинної держави то другий, фактично, ведуть роботу з нейтралізації істинного, народного патріотичного чи національного руху.
Тут виникають питання. Якщо перші визнають і з ними співпрацюють представники інших держав, де відсутня виражена корупція, де діють закони демократії, чи не є це фактом продовження знищення даного корумпованої держави, що несе потенційну кримінальну загрозу іншим країнам? І якщо друге підтримує місцева влада і в її особі сама держава, чи не є це фактом роботи спецслужб інших держав з нейтралізації або кураторстві патріотичного і національного руху усередині цієї держави через співпрацю з місцевою і державною владою? Як формуються образи героїв на основі національного руху, і до чого це призводить нам усім відомо на прикладі генерала Дудаєва. Треба пам’ятати, що будь-який національний рух в окремо взятій державі є, перш за все, рухом культурологічним.
Намагаючись надати цьому руху елемент боротьби за національну справедливість, з виділенням зовнішнього ворога, можна перетворити його на нацистський рух, де грань переходу практично непомітна. Так в Україні є люди, яких можна назвати носіями нацистських ідей. У їх публікаціях і діях чітко проглядається керівна роль ідеології, спрямованої на створення образу ворога українського народу в особі російських людей. Фактично, ними настроюється свідомість українців на боротьбу, можливо збройну з Росією і російським народом, відповідно провокуючи розкол за мовними ознаками і протистояння населення в Україні. А участі цих людей у різних і прямо протилежних за ідеологією партії може бути непрямим підтвердженням здійснення контролю над ними відповідними службами інших держав через своїх людей впливу в цих партіях та органах влади.
Батьківщина це не тільки місце, країна, де народилася людина, де вперше склався, виник певний етнос. Це ще те місце, та країна, де присутня рідна, кровна, духовна, соціальна взаємна підтримка, що забезпечує прожитковий і духовний рівень для збереження, продовження роду і виховання поколінь, тим самим, забезпечуючи економічний, політичний, культурний розвиток країни. Це те місце та країна, яка несе політичну і моральну відповідальність за життєзабезпечення свого народу, де борг, моральний обов’язок народу служити своїй Батьківщині і захищати її.
Чи можуть в даний час більшість людей, які не мають елементарного прожиткового мінімуму, що не мають можливості лікуватися, працювати за фахом, платити за житло, виховувати дітей на принципах загальнолюдської моралі, з порваними родинними зв’язками, кинуті країною на вимирання і самовиживання сказати, що у них є Батьківщина? І кого ці люди повинні захищати? Кучку магнатів-олігархів які пограбували їх під гаслами демократії, де саме це слово, втративши своє первинне значення, фактично стало позначати олігархократію. І в народі вже цю “демократію” стали називати просто демон-крат, тобто владою диявола.
У засобах масової інформації належать тим же олігархічних кіл з гордістю мусуються приклади нового “патріотизму” – захисту робітниками підприємств, що належать окремим промисловим магнатам. Тобто з гордістю наводяться приклади, де фактично соціально безправні, незахищені недіючим законами та продажним профспілкою робочі відстоюють майно своїх господарів. Забуті слова В. І. Леніна: “Ніхто не винен в тому, що народився рабом, але раб, цілющий батіг і закликає благополуччя господаря вже не просто раб, а зовсім огидний і викликає законне почуття огиди холуй і хам”.
У бойовому статуті морської піхоти США, передовому, що діє дивізіоні західної “демократії”, куди так прагнуть наші лідери-олігархи, написано: “Слова Честь, Справедливість є суто абстрактним і штучним поняттям, а до слова Совість слід ставитися лише з почуттям гумору”. Немає кращого визначення цієї демон-кратіческой моралі, штучно і насильно нав’язаної нашому народові шляхом зради правлячої верхівки колишньої нашої країни.
Все це відбувалося тому, що раз зрадили назавжди позбавляються майбутнього. Вони відчувають свою ущербність, провину перед суспільством і для них залишається тільки один шлях – власний порятунок шляхом подальших зрад, особистої наживи, заміни загальнолюдських цінностей (честь, совість, справедливість) на особисті потреби, зведення аморальних принципів у гідності. Нинішні перефарбовані можновладці зрадивши Радянський Союз, на наших очах під виглядом “демократії” особисто незаконно збагачуючись, просто пограбували і продовжують грабувати країну та її народ.
На скільки скоротилося населення України за роки “демократичних” перетворень нам усім відомо. Так може дійсним патріотам, тим, кому не байдужа доля своєї батьківщини, своїх дітей і близьких вже необхідно піднімати питання про геноцид слов’янських народів і споруджувати пам’ятники жертвам “демократичних перетворень”? Хочу нагадати, що по продовольчих картках 2 категорії в липні 1942 року в Москві, в розпал війни, людині належало на місяць 2200 гр. м’яса та 1000 гр. рибопродуктів. Чи можуть сьогодні прості люди, інваліди та пенсіонери сказати, що вони харчуються так само. І хто ж тоді воює зараз з нашим народом? Наші олігархи чи наші депутати, міліція, злочинці, місцева влада? Хто?
В ім’я чого нинішні солдати можуть вмирати? Чи замислювався хто-небудь над цим? Ось чому зараз повинен гостро підніматися питання про відродження патріотизму, любові до своєї батьківщини і почуття відповідальності за її долю заснованої на ідеології не тільки національної рівності, але і, перш за все – соціальної справедливості, на повагу влади до народу, відповідальності влади за долю і життя народу. Іншими словами, до тих пір, поки “пройдисвіти від влади” будуть над законом, ні про яке відродження патріотизму не може бути й мови. Хіба що він сам буде відроджуватися на позиціях крайнього, вже не контрольованого владою націоналізму. Націоналізму, як вищої цінності та форми товариства який може бути посилений ідеологією навіть не національної винятковості, а ідеологією національного приниження і порятунку від геноциду. І це вже буде не шовінізм, фашизм або етноцентризм. Буде народжений той націоналізм, який морально виправдовує будь-які дії аж до самопожертви заради спасіння свого роду, племені, нації. І цьому націоналізму цілком відповідатиме синонім патріотизм.
Наша організація “Вільне козацтво України” основою своєї ідеології бачить відродження козацької нації, як об’єднуючого стрижня не тільки слов’янських народів, а й усіх народів що проживають на території нашої країни. Об’єднує тому, що історично саме козакам, як єдинокровною згуртованої силі, яка стверджує національну рівність і соціальну справедливість, вдалося у свій час створити на нашій землі державу. Держава, де за описом середньовічних авторів “всі жителі стали називати себе козаками”. Держава, де надалі народилася сама демократична конституція – конституція Орлика.
Наша організація, беручи участь у вирішенні питання соціальної справедливості і боротьби з корупцією, неодноразово піднімала питання про необхідність прийняття Закону економічної люстрації та кримінальної відповідальності депутатів всіх рівнів за прийняття законів і рішень, які спричинили погіршення політичного, економічного становища в державі та погіршення матеріального стану громадян . У цьому ми бачимо свій внесок у патріотичний рух і тому “Вільне козацтво України” піднімає питання про підтримку своєї ідеології дійсними патріотичними силами України.
Гетьман “Вільного козацтва України” В. Доброхотов
Не знаю … Чей-то піар, чергові солодкі слова чи ще щось, але слова то здорові!
Думки-то, в більшості своїй – правильні!
))) ні, не водити) блин, хочеться сказати велике і банальне хниииииии