Вічне літо, вузькі вулиці і брак грошей – популярність велосипедів, мопедів і мотоциклів в Індії не дивує. Якщо в Україну для багатьох кожна поїздка на мотоциклі – це цілий ритуал, з одягом в броню, цілуванням хреста і написанням заповіту, то індійці їздять зовсім розгільдяйське, іноді тільки в пов’язці на стегнах та шльопанцях (я вже не кажу про те, чим вони навантажують свої мотоцикли).
Найбільш екстремальні приклади водіння, які я бачив:
– Паралельний рух двох мотоциклів з пасажирами, причому всі четверо зайняті жвавою бесідою з поплескуваннями по плечах і рукостисканнями;
– Паралельний рух мопеда і велосипеда, причому велосипедист тримається за мопедиста, щоб не крутити педалі;
– Їзда без рук (руки зайняті колупання в мобільному телефоні);
– Їзда без рук з дружиною і дитиною (руки зайняті витиранням долонь об штани);
– Їзда вп’ятьох (дві жінки, дві дитини і пілот цього космолета).
Деякі приклади:
Що це? Мотогонка? Колона байкерів? Ні, звичайна міська вулиця.
Амбіційний юний менеджер йде до успіху – він не може пропустити дзвінок боса. Але даремно він вибрав телефон-розкладачку, доводиться відкривати її ротом.
Не знаю, чи є в Індії аналог приказки “баба з возу – кобилі легше”.
